Поетичне мереживо смолінчанок.

Не шукайте таланти далеко,

 Вони поруч, лиш голос подай.

   Вже стало доброю традицією запрошувати  поетів аматорів  на гостину в літературну вітальню Смолінської бібліотеки №1.  Я рада з того, що список почесних гостей з кожним разом все збільшується.  А до бібліотеки  завжди спішать небайдужі  до українського слова люди.

   Наш край неповторний у своїй красі. Він такий єдиний на  цілий світ. Тож не дивно, що серед такої краси народжуються і красиві, гарні люди, як зовнішньо так і  багаті духовно.  Природа завжди  зачаровувала своєю красою, надихала людину на творчість.

Поезія, як весна, вона пробуджує людину. Поезія – це життя, а для романтичних і обдарованих людей – це стимул для написання поетичних творів. Саме такими є Наталія Васильєва, Тетяна Чміль та Лариса  Микитенко наші прекрасні  смолінчанки.   Вони володарки бентежного серця й  неспокійної вдачі,  душа яких не позбавлена обдарованості бачити світ, як пісню. Долаючи життєві негаразди та радіючи кожному новому дню, діточкам  і просто життю вони  пишуть  вірші.

Навколишній світ не раз ставав темою творів   поетів, художників і письменників, які намагаються за допомогою фарб і слів передати всю його красу.   Природа завжди зачаровувала своєю красою, надихала людину на творчість. Мінлива й унікальна, дивовижна та неповторна її краса.

Незалежно від пори року природа чудова. Навесні можна спостерігати її пробудження, влітку — буйство фарб. Осінь — це деякий смуток, в’янення, що не позбавлене своєї принади, а зима — сон, казка. Не можна передати словами  те зворушливе відчуття, коли бачиш перший пролісок весни, або вдихаєш запах бузку, що наповнює повітря  свіжістю. А літня гроза, яка раптово змінює сонячну спеку, хіба не чудове явище? Морозний день, дерева одягнені в свої білі шуби, хрусткий сніг під ногами, що змушує жмуритися яскраве сонце, — все це зима, інший неповторний період. Своєрідна чарівність природи в осені: жовто-червоне листя, що танцює у хороводі, дрібний дощ з ранку, перші сніжинки. Це лише мала частина розмаїття природи, яке може бачити людина.

   Наші  поетеси пишуть свої вірші не лише про природу,  їх тематика  торкається  різних життєвих та суспільних проблем, відносин, почуттів.

Кожна  з виступаючих  розповідала про себе, про те, що її  надихає на творчість, в який період року чи дня приходить натхнення. Читали свої вірші .

  Слухачі засипали  наших поетів аматорів питаннями.

На хвилі емоційного піднесення  учениця 9-Б класу  Смолінського НВО  Анна Балан   зачитала свої власні вірші.

  Це й не дивно,  адже у читальній залі  бібліотеки зібралися  шанувальники поетичного слова, щоб поринути у світ прекрасної і чарівної поезії.

Поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба. Поезія відіграє одну з провідних ролей у духовному збагаченні людини.

  Ця зустріч дала нам усім   змогу переконатися в тому, що не треба шукати відомих талановитих людей    десь в інших містах – вони живуть поруч. І їх поетичні рядки  написані на рівні з маститими поетами.

Повірте,  ми насолоджувалися  тими творами, які нам запропонували Тетяна Чміль, Наталія Васильєва, Лариса Микитенко.

Лише  шкода, щ вони поки що не видали свої збірки, але для цього є поважні причини.

 По тематиці заходу була оформлена книжкова виставка «Поезія – це музика душі», на якій представлені збірки віршів  поетів Кіровоградщини: Володимира та Павла Бровченка, Тетяни Андрушко, Володимира Тільнова, Людмили Вербовської, Антоніни Корінь, Валентини Левченко-Дигас та інших.

     Світ поезії прекрасний і незвіданий і кожен, хто потрапляє в нього отримує безодню естетичної насолоди і влаштовує свято своїй душі.

  Цей день став справжнім святом для усіх любителів поезії.

Наталія Сизранова.