На тлі новин про летальні випадки, спричинені хантавірусом, на круїзному лайнері MV Hondius в Атлантиці (відомо про трьох померлих пасажирів) в соцмережах знову заговорили про нову пандемію.

Але що таке хантавірус насправді, як він передається, наскільки він небезпечний і чи існує ризик масового поширення? Розбираємося на основі фактів і реальних досліджень.

Іноді медичні новини працюють як тривожна кнопка: ви відкриваєте телефон, бачите слова «смертельний вірус», «невідомий спалах», «передача від людини до людини» — і мозок вже домальовує другий сезон ковіду. Але з хантавірусом особливо важливо не переплутати реальну біологію вірусу з масштабом медійного галасу. Він дійсно може бути небезпечним. Але небезпечний — не означає, що масово поширюється.

Вчені вперше детально описали хантавірус ще під час Корейської війни в 1950-х роках. Тоді лікарі зіткнулися зі спалахом важкої лихоманки у військових. Пізніше дослідники виявили зв’язок захворювання з гризунами, а сам вірус отримав назву за річкою Хантан у Кореї.

Сьогодні хантавірус добре вивчений. ВООЗ і CDC давно ведуть спостереження за такими інфекціями, а спалахи періодично фіксуються в різних країнах світу. Але саме через рідкість хвороби для більшості людей кожен новий випадок виглядає як початок чогось невідомого і лячного.

ЯК ПЕРЕДАЄТЬСЯ ХАНТАВІРУС І ЧИ МОЖНА ЗАРАЗИТИСЯ ВІД ЛЮДИНИ ?

Головним джерелом хантавірусу є не люди, а гризуни. Саме тому ризик зараження зазвичай пов’язаний не зі спілкуванням із хворою людиною, а з контактом із місцями, де могли перебувати миші чи щури.

Найчастіше вірус потрапляє в організм повітряно-пиловим шляхом. Це відбувається, коли людина вдихає частинки пилу, в яких є мікроскопічні сліди виділень заражених гризунів.

На практиці небезпечними можуть бути цілком побутові ситуації:

• прибирання старого сараю, підвалу або гаража;

• робота на дачі після зими;

• контакт з мишачим послідом;

• ночівля в занедбаних приміщеннях або будиночках;

• зберігання продуктів у місцях, куди могли проникнути гризуни;

• прибирання сухого сміття без рукавичок і маски.

Рідше зараження відбувається:

• через їжу або воду, забруднену виділеннями гризунів;

• при укусі інфікованої тварини;

• через пошкоджену шкіру при контакті із зараженими поверхнями.

А ось передача від людини до людини для більшості хантавірусів нехарактерна. І це один з найважливіших моментів, який знижує ризик масового поширення інфекції. Саме тому хантавірус принципово відрізняється від грипу, COVID-19 або кору, де основний механізм поширення — хвора людина.

Однак вчені все ж описували рідкісні винятки. Деякі південноамериканські штами потенційно могли передаватися між людьми при дуже тісному контакті.

Тобто, для більшості хантавірусів шлях зараження від людини до людини не характерний. Втім, Andes virus, виявлений на лайнері, — виняток. Однак, як зазначає ВООЗ, така передача пов’язана з тісним і тривалим контактом, особливо серед членів сім’ї та інтимних партнерів.

Європейський центр профілактики та контролю захворювань дивиться на ситуацію так само тверезо: навіть якщо передача вірусу Andes між пасажирами дійсно відбувалася, цей вірус не поширюється легко, а ризик для широкої популяції в Європі вони оцінюють як дуже низький.

ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ організація рекомендує уникати контактів із гризунами, не підмітати сухі випорожнення гризунів, зволожувати забруднені поверхні перед прибиранням та дотримуватися гігієни рук.

СИМПТОМИ ТА ЛІКУВАННЯ

Найпідступніша особливість хантавірусу полягає в тому, що він має довгий інкубаційний період (від 2 до 8 тижнів), а в перші дні прояву він може виглядати як звичайна вірусна інфекція. Саме тому люди часто не пов’язують симптоми з чимось серйозним, особливо якщо нещодавно просто прибирали дачу, перехворіли на «щось схоже на грип» або списують усе на втому.

Зазвичай хвороба починається досить різко. Людина почувається нормально, а потім буквально за день з’являється сильна слабкість, температура та відчуття, ніби організм «зламало».

Перші симптоми хантавірусу найчастіше включають:

• високу температуру; озноб; ломоту в м’язах; сильну слабкість; головний біль; нудоту; болі в животі; іноді блювоту та діарею.

І ось тут виникає головна проблема: все це дуже схоже на десятки інших інфекцій — від грипу до кишкового вірусу. Але при тяжкому перебігу через кілька днів можуть з’явитися вже більш тривожні симптоми:

• задишка; відчуття нестачі повітря; кашель; тиск або біль у грудях; посиніння губ; різке погіршення стану.

Саме цей етап вважається найнебезпечнішим. При хантавірусному легеневому синдромі рідина починає накопичуватися в легенях, людині стає важко дихати, а стан може погіршуватися буквально протягом годин.

Деякі форми інфекції, які частіше зустрічаються в Європі та Азії, більше уражають судини та нирки. Тоді до симптомів можуть додаватися:

• болі в попереку; зменшення кількості сечі; набряки; крововиливи; проблеми з тиском.

У ВООЗ ЗАЗНАЧАЮТЬ, ЩО НАРАЗІ НЕМАЄ СПЕЦІАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ ЧИ ОФІЦІЙНО СХВАЛЕНОЇ ВАКЦИНИ ПРОТИ ХАНТАВІРУСІВ. МЕДИКИ ЗАСТОСОВУЮТЬ ПІДТРИМУВАЛЬНУ ТЕРАПІЮ ТА ІНТЕНСИВНИЙ НАГЛЯД ЗА СТАНОМ ПАЦІЄНТІВ.